ВІДЗНАЧЕННЯ ВЕЛИКИХ ІСТОРИЧНИХ ДАТ У СТ. КЕТЕРИНС - НОВИНИ -

ВІДЗНАЧЕННЯ ВЕЛИКИХ ІСТОРИЧНИХ ДАТ У СТ. КЕТЕРИНС
Print version

Published Saturday, January 08 2005

   17 жовтня 2004 року Українські Державницькі Організації у Ст. Кетеринс —
Ліґа Українців Канади, Ліґа Українок Канади, Осередок Спілки Української
Молоді, Товариство старших громадян «Єдність» — достойно відзначили 75-ліття
Організації Українських Націоналістів, Свято Покрови-Свято УПА, 45-ліття від
дня загибелі Провідника ОУН Степана Бандери.
   Беручи до уваги значення цих історичних дат, слід ствердити, що вони
відбулись величаво. Юнацтво Спілки Української Молоді внесло у параднім
марші прапори: канадський, український та Організації Українських
Націоналістів.
   75-ліття боротьби і праці в ім’я Української Самостійної держави є
безприкладно великим за часом і значенням. Її члени-воїни боролись на всіх
фронтах окупаційних режимів у різні часи в Україні. Маючи підтримку
українського народу у боротьбі означає, що своє визнання український народ
Організації Українських Націоналістів вже давно дав. Тому віримо, що прийде
час, що й влада України офіційно визнає Організацію Українських
Націоналістів, Українську Повстанську Армію та всі інші
національно-визвольні формації як воїнів за волю і незалежність України.
   Щоб зорганізувати величне свято завжди треба віддати максимум зусиль,
організаційних здібностей і отримати підтримку громади. Майже ціле літо
пройшло у підготовці свята. З успішним вислідом, що заслуговує на признання
усім, хто брав участь у його підготовці. Та найбільше признання належиться
Осипові Гнатикові, який був душею організаційної праці святкувань.
Рівночасно признання належиться і управі Ліґи Українців Канади.
   Офіційною частиною програми керував Микола Коційовський, а мистецькою —
Соня Бєнь з Торонта. Свято почалося внесення юнацтвом СУМ організаційних
прапорів, відспіванням канадського славня, салютом і однохвилинною мовчанкою
на пошану Героїв України, які віддали своє життя за здобуття Української
Самостійної Держави. Сумівці виконали пісню «Марширують вже повстанці».
Відтак група сумівців: Олеся Оліградська, Калина Якібчук, Лариса Щудло,
Роман Федів, Іванна Ткачик, Анна Кантор, Оленка Чолій та Андрея Кардаш
прорецитували вірш «Слава Героям» авторства Романа Завадовича. На закінчення
цієї частини програми виконали пісню «Чуєш, сурми грають». Присутні рясними
оплесками нагородили сумівців за їхній виступ.
   Ведуча дальшою програмою Соня Бєнь попросила голову відділу Ліґи
Українців Канади Осипа Гнатикова до офіційного відкриття свята. У своїм
слові голова наголосив на значенні для громади відзначення цих історичних
дат. Після відкриття попрошено до молитви Всечесного о. пароха української
католицької церкви Богдана Чолія. Піднесено тост за Україну.
   Після цих точок відбулася святкова вечеря, а опісля представлено гостей,
які прибули до Ст. Кетеринс, щоб спільно відбути це свято, а саме: Ліґа
Українців Канади та Ліґа Українок Канади з Велланду, Ліґа Українців Канади
та Ліґа Українок Канади з Гамільтону, члени Головної Управи Товариства
колишніх вояків Української Повстанської Армії з Торонта. Усіх наших гостей
з вдячністю вітали. Крім названих відділів УДО були репрезентовані також
Український Культурний Центр з Гамільтону Богданом Кульчицьким з дружиною,
Український Чорноморський Дім ім. Степана Бандери Зеноном Хитрою з дружиною
та Український Культурний Центр з Велланду Григорієм Шийкою.
   Свято також збагатили українські організації зі Ст. Кетеринс: Ліґа
Українських Католицьких Жінок, Братство І Української Дивізії Української
Національної Армії, Пласт, Конґрес Українців Канади в особі голови Марійки
Кобзан-Дяків, яка теплими і змістовними словами дала велике признання і
висловила подяку від усіх українців міста Ст. Кетеринс та околиці
Українським Державницьким Організаціям за зорганізування і проведення цього
свята.
   Добродійка Таня Чолій представила головного доповідача, професора
університету МакҐілл з Монтреалю Ярему Келебая. Проф. Ярема Келебай прочитав
надзвичайно цікаву доповідь авторства Наді Олійник-Рахманної «Державницька
спадщина ОУН-УПА-УГВР»: «...Тисячі й тисячі їх склали найвищу жертву для
обраної ідеї — своє життя, залишивши по собі школи незакінчені, книжки
недочитані, молитви недомовлені, пісні недоспівані, кохання нерозцвілі,
подружжя незав’язані, почуття непережиті, думи недодумані, надії
нездійснені. Тому не треба дивуватися, коли опечалені батьки й матері,
сестри і брати, жінки й осиротілі діти та засмучені наречені ставили і може
ще й досі ставлять болюче запитання: чи українська збройна боротьба з її
великими жертвами в людях, виправдала себе?
   Ось після однієї доповіді на Святі Державности підійшов до доповідача
старший чоловік і сказав: «Я знаю, що в 1918 році треба було воювати за
українську державу. І я воював за неї і згодом розказував про це своїм
дітям. Але скажіть мені, чи треба було того, щоб мій єдиний син загинув 1948
року в лавах УПА? Совєтські видання називають таких, як він, «вислужниками
іноземних імперіялістів, буржуазними націоналістами, бандерівськими
бандитами», а в наших газетах на еміґрації теж дехто пише, що боротьба УПА
була недоцільна... Скажіть мені, — просив той батько, — невже мій син
загинув безпотрібно?»
   Зваживши все на терезах розуму й досвіду, ми мусимо сьогодні дати ось
таку відповідь тому батькові і всім іншим, які втратили своїх рідних у
повстансько-революційному русі.
   Ваші сини й дочки віддали своє життя на чесну українську справу під
керівнцитвом чесних, безкорисливих провідників. Головнокомандувач УПА,
генерал Тарас Чупринка — це лише найскравіший приклад української готовности
до самопожертви. Від своїх вояків він ніколи не вимагав нічого такого, чого
б сам не виконав. Його друзі-дорадники щиро заохочували його перенести свою
головну квартиру за кордон і з безпечного місця на еміґрації керувати
визвольною боротьбою в Україні. Саме так у минулому й сучасному робили
керівники інших визвольних рухів. Його відповідь завжди була коротка і ясна:
«Свого народу і рідної землі ніколи не покину!» І так, «минаючи тропу
розлук, зостався, щоб зазнати хресних мук», як писав поет Юрій Клен.
   ...
   Майже всі народи Совєтського Союзу побачили, що Москві таки можна
протиставитися, якщо справжні патріоти, організовані у визвольний рух із
власною самостійницькою концепцією і живим зв’язком з народніми масами. Хоча
Москва всілякими способами затаювала той український опір, а зокрема
заперечувала його державницький характер, називаючи нашу повстанську армію
«бандерівськими бандами», то все ж таки вісті про дії ОУН та УПА досягли
також людей у країнах Заходу. Ці вісті підтвердили, що українське
державницьке питання живе і що окупант України залишається тільки окупантом,
а не законним власником української території.
   ...
   Систему і форми української визвольно-революційної боротьби вивчали
військові та політичні діячі багатьох держав, з В’єтнамом і Китаєм включно.
Усі вони визнали, що це вперше в історії совєтсько-російської «тюрми
народів» якась національність зважилася дати бій Москві та вперше зламала
силу московського терору — силу московського страху.
   ...
   Ставши формуючим чинником у концтаборах Росії, ті українські патріоти
повернули Україні давнє чесне ім’я. Ось чому народи країн Заходу почали
уважніше прислухатися до голосу української політичної еміґрації, а
українське питання актуалізувалося, як одне з важливіших питань сучасного
людства.
   ... При тому треба підкреслити, що велику помилку роблять ті люди, які
висувають твердження, що, мовляв, Україна здобула незалежність без боротьби
і без жертв у людях. Ні, шлях до волі промостили воїни і командири УПА,
рясно скропивши його своєю гарячою кров’ю. Цього ми ніколи не сміємо забути,
як і не можемо припинити наших домагань, щоб уряд України врешті визнав
ОУН-УПА воюючою стороною і дав тим небагатьом ветеранам, які ще залишилися в
живих, відповідний статус і забезпечення».
   Вставанням з місць та гучними оплесками присутні нагородили святкову
доповідь.
   У другій частині свята виступив жіночий хор «Світанок» при Осередку СУМ у
Гамільтоні під дириґентурою Марічки Глібович-Данкин при фортепіяновому
супроводі Михайла Андрушка. Хор «Світанок» подарував присутнім такі пісні:
«Богородице, до Тебе прибігаємо» (муз. Д. Бортнянського, фортепіянова
композиція Зенона Лавришина), в’язанку маршів «Там на півночі на Волині»,
«Ми зродились із крови народу» (слова і муз. А. Марченка), «Із гір Карпат
несеться гомін волі».
   Вірш «Нескорена і горда Україна» (слова Марії Прокопець) на високому
рівні виконала Лариса Баюс.
   Жіночий хор «Світанок» проспівав пісні: «Вечірній час» (сл. О. Журлива,
муз. А. Гнатишина), «Така її доля» (сл. Тараса Шевченка), «Пісня про
Україну» (сл. Д. Павличка, муз. О. Білаша).
   Організаторам, виконавцям, присутнім гостям та всім людям доброї волі,
які причинилися до успіху свята подякував заступник голови Ліґи Українців
Канади Богдан Наконечний.
   Українським національним славнем закінчено наше успішне свято.
   Слід наголосити, що спільна і дружня співпраця дала гарні та успішні
висліди, а саме: співпраця із сусідніми відділами Гамільтону, Велланду,
Торонта та організаційна підтримка української громади міста Ст. Кетеринс.
Відмічуємо наскрізь прихильне ставлення і щирі молитви за Героїв України
Всечесного о. Богдана Чолія, пароха української католицької церкви в Ніяґара
Фоллс Всеч. о. Назарчика та Всеч. о. д-р Миколи Комара, за що наше щире
признання і подяка. Ст. Кетеринс виконав своє завданя.

   Слава Україні! Героям Слава!

Микола Коційовський